Презентовано ПРОЄКТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ КЛАСТЕРНОГО РОЗВИТКУ ДО 2027

Платформа Industry4Ukraine презентувала проєкт Національної програми кластерного розвитку до 2027 року. Документ розроблений групою експертів кластерного комітету Industry4Ukraine, до якої входить директорка Проєктно-освітнього центру “Агенти змін” Прикарпатського університету Світлана Кропельницька. Цей проєкт аргументує необхідність прискорення кластерного розвитку в Україні, окреслює головні засади та орієнтири розвитку до 2025 року й містить ряд рекомендацій для органів виконавчої влади національного та регіонального рівнів, а також для керівників кластерних структур.

Під час презентації Світлана Кропельницька розказала про можливості фінансування кластерів в рамках нової стратегії регіонального розвитку.

Кластер – це галузеве, територіальне та добровільне об’єднання організацій, які тісно співпрацюють між собою та іншими суб’єктами у виробничо-збутовому ланцюжку створення цінності задля підвищення конкурентоздатності власної продукції, її експорту, зниження трансакційних та економічних витрат діяльності та сприяння економічному розвитку регіону.

Важливо відрізняти кластери від інших бізнес-об’єднань, зокрема від галузевих бізнес-асоціацій. Як правило, останні націлені на лобіювання спільних бізнес-інтересів своїх членів і не ставлять собі за мету налагодження виробничої кооперації, сприяння експорту та інноваціям.

Кластери підтримуються за допомогою окремих кластерних програм або шляхом інтеграції в інші програми економічної підтримки. Найчастіше кластерна політика пов’язана з інноваціями, дослідженнями, розробками та технологічною підтримкою. Більшість кластерних політик реалізують змішану стратегію, підтримуючи як новітні, так і зрілі галузі, а також спрямовані на промислову трансформацію, використовуючи кластери як каталізатори змін.

В українському законодавстві є кілька десятків законодавчих та нормативно-правових актів, в яких згадуються кластери або які пов’язані із кластерами. Проте жодного законодавчого чи нормативно-правового акту, де кластерний розвиток був би об’єктом державного регулювання, досі не прийнято.

Незважаючи на тривалий період існування, кластерний рух в Україні є слабо організованим на національному рівні й зростає радше стихійно. Проте єдиної організації – репрезентанта кластерів України немає.

Кластерний розвиток слабо підтримується державою – до 2020 року в нас не було відповідальних органів у центральному уряді, відповідних національних політик чи програм розвитку.

У країні діють близько 50 кластерних ініціатив та кластерів, 22 з них є на платформі European Cluster Collaboration Platform (ECCP). Також в останні роки відбувається значна активізація на регіональному рівні.

Зареєстровані в Україні 30 кластерних організацій представляють такі види економічної діяльності:

ІТ – 31%;
АПК – 16%;
деревообробна та меблева промисловість – 13%;
енергетика – 10%;
аерокосмічна галузь – 6% та ін.

Найбільш розвинутими та масовими є ІТ-кластери, серед яких за рівнем організації та масштабами діяльності виділяються Львівський та Харківський ІТ-кластери. Серед промислових кластерів відомими є кластери автомобільної галузі «Закарпаття», Херсонський бізнес-кластер (інжиніринг) та меблевий кластер Рівненщини.

Утім, уже зараз в Україні є достатня кількість людей та організацій, які розуміються на темі та ініціюють формалізацію кластерів. Серед них – проактивні підприємства (Міжрегіональний промисловий кластер Eastern Food Technology plus та Львівський ІТ-кластер), бізнес-асоціації (Асоціація підприємств промислової автоматизації України) тощо.

Власне, згаданий вище проєкт – спроба виправлення ситуації та перший крок до нормативного врегулювання цього питання. Цей проєкт має бути затверджений на рівні Мінекономіки як державна програма кластерного розвитку до 2027 року із відповідними доопрацюваннями (включно з деталізацією плану заходів та виділенням бюджету).